З початком навчального року батькам варто пильніше стежити за спиною дитини. Незручний рюкзак, погано облаштоване місце для уроків і навіть взуття можуть дати навантаження на хребет. Як відрізнити звичну сутулість від сколіозу, розповів дитячий ортопед-травматолог і хірург Роман Йосипенко.
Перші ознаки сколіозу
Сколіоз — це не просто сутулість. Це тривимірна стійка деформація хребта, коли він викривляється одразу в трьох площинах: у фронтальній (бічний нахил), сагітальній (передньо-задній) і горизонтальній (скручування хребців навколо осі, або торсія).
Щоденний огляд не потрібен. Але в період інтенсивного росту його варто робити обов’язково. Батькам слід звертати увагу на асиметрію плечей, асиметрію лопаток і перекіс таза, коли одне стегно вище за інше і лінія стегон здається похилою. Якщо помітили хоча б одну з цих ознак — потрібен ортопед.
У домашніх умовах допоможе тест Адамса. Він показує навіть початкове бічне викривлення і ротацію хребців. Дитина роздягається до пояса, стає спиною, стопи разом, коліна випрямлені, руки вільно вздовж тіла. Далі повільно нахиляється вперед, згинаючись у попереку. Голова і руки розслаблені, долоні з’єднані. Дорослий сідає або нахиляється так, щоб очі були на рівні спини, і оглядає хребет від шиї до попереку.
Під час огляду шукають реберний горб — коли з одного боку ребра виступають сильніше. Це може свідчити про ротаційне порушення. У попереку може з’явитися м’язовий валик: м’язи з одного боку рельєфніші. Лінія остистих відростків може відхилятися вправо або вліво.
Як захистити спину школяра
Важкий рюкзак може дати дискомфорт і змінити ходу. Але лікар наголосив: не рюкзак стає причиною сколіозу.
«Рюкзак не є першопричиною. Адже сколіоз — це саме тривимірна стійка деформація хребта. І якщо, наприклад, носити рюкзак на одному плечі, це не стане причиною цієї деформації. Це може змінити поставу, спричинити дискомфорт, біль — але це не обов’язково буде сколіоз», — пояснив лікар.
Носити рюкзак на одному плечі не варто. Потрібні дві лямки, щоб вага розподілялася рівномірно. Розмір не має перевищувати спину: верх — на рівні плечей, низ — на рівні пояса, не нижче. Лямки широкі й регульовані, рюкзак щільно прилягає і не бовтається. Важчі речі кладуть ближче до спини, у внутрішнє відділення біля спинки.
Вага наповненого рюкзака не повинна перевищувати 10% ваги дитини. Якщо дитина важить 25 кг, рюкзак — не більше 2,5 кг.
«Але це все одно — орієнтовно. Ми повинні оцінювати дитину індивідуально. Адже для однієї дитини 2,5 кг — це нормально, а в іншої це вже нахил тулуба вперед, зміна ходи. У такому випадку потрібно зменшити навантаження», — зазначив ортопед-травматолог.
Взуття має бути зручним. Запас по довжині — від 5 до 10 мм залежно від сезону. Носок широкий, без звуження до пальців. Підошва помірно м’яка, гнучка і пружна: легко згинається в передній третині і стабільна в середній та задній частині. Фіксація — липучки або шнурки. Задник зручний, щоб нога не вислизала.
За партою стіл не має бути ні занадто високим, ні занадто низьким. У стільці головне — опора для спини, табуретки не підходять. Стопи мають діставати до підлоги, за потреби — підставка.
«Робоче місце має давати змогу рухатися спиною, змінювати позу. Бо навіть найзручніша поза може стати дуже незручною. Як я часто кажу батькам: найкраща поза — це наступна поза. Дитина може спертися і головою на долоню, і прилягти на парту, і спертися руками… І має бути комфортне положення плечей під час письма», — зазначив Роман Йосипенко.
На перервах дитина має встати з парти, розім’ятися, побігати і за можливості вийти на повітря.
«Основне завдання не в тому, щоб диктувати, якісь вправи для профілактики деформацій хребта. Головне завдання — змусити дитину встати з місця. Бо порушення виникає не від того, що ми рухаємося, а від того, що ми довго сидимо», — підкреслив фахівець.
Головне — не окремий предмет, а рух протягом дня.
«Тому що коли дитина рухається, у неї правильно навантажується опорно-руховий апарат, і ми забезпечуємо правильне природне формування. Основна помилка батьків полягає в тому, що вони обирають активність для дитини, а потім дивуються, чому моя донька не хоче займатися танцями. Ми повинні забезпечити дитині вибір фізичної активності — тієї, яка їй подобається», — підсумував Роман Йосипенко.
Залишити відповідь